Віталій Салій
Віктор Жданов
Андрій Ісаєнко
Олексій Тритенко
Maksym Donets
Wiktoria Gorodeckaja
Olha Safronova
Олена Хохлаткіна
Valerii Pasichnyk
Aleksei AgeevФільм Я працюю на цвинтарі — це українська драмеді, яка з моменту виходу в прокат у 2022 році привернула увагу глядачів і критиків завдяки унікальному поєднанню чорного гумору, психологічної глибини та життєствердного меседжу. Стрічка, знята режисером Олексієм Тараненком за мотивами однойменної книги Павла «Паштета» Белянського, розповідає історію Олександра, колишнього архітектора, який працює на цвинтарі, виготовляючи пам’ятники. Цей матеріал зібрав п’ять ключових фактів про фільм, які допоможуть краще зрозуміти його особливості, значення та вплив на український кінематограф.
Читайте також: Топ-5 причин подивитися фільм Аудитор 2 у 2025 році 🎬
1. Екранізація книги з новим героєм
Фільм Я працюю на цвинтарі базується на однойменній збірці оповідань Павла Белянського, відомого українського блогера. Книга, перекладена Романом Колядою, складається з коротких історій, об’єднаних темою роботи на цвинтарі та людських драм. Однак для екранізації режисер Олексій Тараненко та сам Белянський, який виступив співавтором сценарію, створили нового головного героя — Олександра (Сашу), якого грає Віталій Салій. Цей персонаж, якого не було в книзі, став центральною віссю, що поєднує окремі епізоди в цілісну історію.
Олександр — цинічний і травмований чоловік, який намагається відгородитися від світу, працюючи на цвинтарі. Його історія додає фільму психологічної глибини, адже через взаємодію з клієнтами та власною дочкою Алісою (Анна Іванова) розкривається його внутрішній конфлікт. Фільм «Я працюю на цвинтарі» зберіг атмосферу книги, але адаптував її для кінематографічного формату, зробивши акцент на емоційній арці головного героя. Зйомки, які розпочалися у 2019 році в Києві, відбувалися на реальних цвинтарях — Лісовому, Байковому та Берковецькому, що додало стрічці автентичності.
Цей підхід дозволив зберегти дух першоджерела, але водночас створив нову історію, яка резонує з сучасними глядачами. Фільм «Я працюю на цвинтарі» отримав грант Українського культурного фонду (УКФ) у розмірі 14,98 млн грн, що покрило 70% бюджету стрічки, який склав 21,4 млн грн. Ця фінансова підтримка стала ключовою для реалізації проєкту в копродукції з Польщею.
2. Чорний гумор і психологічна драма
Фільм Я працюю на цвинтарі вирізняється унікальним поєднанням жанрів: це водночас комедія з елементами чорного гумору і глибока психологічна драма. Головний герой, Саша, сповнений сарказму та іронії, що проявляється у його спілкуванні з клієнтами — людьми, які переживають втрату близьких. Наприклад, він із холодною байдужістю приймає замовлення від самотнього літнього чоловіка, який купує пам’ятник для себе, чи бізнес-леді, яка щойно поховала сина. Цей цинізм, однак, є захисною маскою, за якою ховається глибока травма з минулого.
Чорний гумор у стрічці не лише розважає, а й підкреслює абсурдність і трагізм людського існування. Критик Ярослав Підгора-Гвяздовський у «Детекторі медіа» зазначив, що фільм працює на межі психологічності та побутовості, поєднуючи тонкі культурні посилання, як-от картина Гуго Сімберга «Сад смерті» в кабінеті Саші, з грубою мовою та реалістичними деталями. Фільм «Я працюю на цвинтарі» уникає стереотипних жартів, натомість пропонуючи гумор, який народжується з життєвих ситуацій, знайомих багатьом.
Психологічна складова стрічки розкривається через стосунки Саші з дочкою-підлітком Алісою та його боротьбу з внутрішніми демонами. Поступово глядач дізнається, що цинізм героя — це спосіб справитися з болем, а його шлях до примирення з собою та близькими стає основою життєствердного меседжу фільму. Ця багатошаровість робить стрічку доступною для широкої аудиторії, адже, за словами Ольги Робейко з УНІАН, вона «зрозуміла кожному», але не скочується в артхаус.
3. Зірковий акторський склад і нагороди
Фільм Я працюю на цвинтарі зібрав потужний акторський склад, який став однією з причин його успіху. Головну роль виконав Віталій Салій, відомий за фільмами «Крути 1918» та «Заборонений». Його гра отримала високу оцінку: Салій отримав нагороду «Найкращий актор» на Національній премії кінокритиків «Кіноколо». Поруч із ним знялися Віктор Жданов («Кіборги», «Вулкан»), Анна Іванова, Андрій Ісаєнко («Погані дороги»), Римма Зюбіна та Олексій Тритенко. Кожен актор привніс у стрічку унікальну енергію, створивши яскравих і живих персонажів.
Стрічка здобула численні нагороди на міжнародних кінофестивалях. У 2021 році вона була визнана найкращим повнометражним фільмом на Munich Film Award у Німеччині. На Montelupo Fiorentino International Independent Film Festival оператор В’ячеслав Раковський отримав нагороду за найкращу операторську роботу, а на International Film Festival Prague фільм назвали найкращою комедією. Постер стрічки також отримав визнання на Red Movie Awards. Фільм «Я працюю на цвинтарі» представляв Україну на 37-му Варшавському кінофестивалі, що підкреслило його міжнародний резонанс.
Ці досягнення стали можливими завдяки ретельній роботі команди. Затримки через пандемію та війну дозволили творцям удосконалити монтаж і звук, що позитивно вплинуло на фінальну версію. Прем’єра на кінофестивалі «Молодість» у червні 2021 року отримала теплий прийом, а вихід у широкий прокат 15 вересня 2022 року закріпив успіх стрічки.
4. Зйомки на реальних цвинтарях і автентичність
Фільм Я працюю на цвинтарі знімали на трьох київських цвинтарях — Лісовому, Байковому та Берковецькому, що додало стрічці реалістичності. Для зйомок на Лісовому цвинтарі спеціально побудували декорацію контори Саші, яка виглядала настільки правдоподібно, що місцеві жителі намагалися замовляти там пам’ятники. Художник-постановник Іван Тищенко створив атмосферу, яка ідеально передала настрій фільму: суміш буденності, трагізму та парадоксального гумору.
Одна з найвідоміших сцен — закопування героя Віктора Жданова, який наполіг на тому, щоб виконати її без каскадера. Зйомки проходили за температури +10°C, і актор провів під шаром землі 15–20 см близько хвилини. Хоча сцена відкопування не увійшла до фінального монтажу, вона стала прикладом самовідданості акторів. Ще одна цікава історія пов’язана з Віталієм Салієм, який у сцені бігу голяком біля могили Амвросія Бучми відчув символічний зв’язок із великим українським актором.
Фільм Я працюю на цвинтарі також використовує осінній Київ як тло, що підсилює меланхолійну атмосферу. Операторська робота В’ячеслава Раковського отримала високу оцінку за вміння передати настрій міста та цвинтарів, які стають не просто локаціями, а повноцінними персонажами стрічки. Саундтрек, зокрема пісня «То таке життя» від Марини Круть (гурт KRUTЬ), додав емоційної глибини, ставши частиною альбому «Літепло».
5. Доступність і вплив на глядачів
Фільм Я працюю на цвинтарі став доступним для широкої аудиторії завдяки онлайн-платформам. З 20 жовтня 2022 року стрічку можна переглянути на MEGOGO, SWEET.TV, Kyivstar.TV, а з 1 листопада — на Volia Hits. З 1 грудня 2022 року фільм з’явився на Netflix, посівши друге місце в Топ-10 Movies In Ukraine. На Takflix 10% від кожного квитка перераховують фонду «Повернись живим», що робить перегляд не лише розвагою, а й благодійною справою. Фільм доступний із субтитрами кількома мовами, що сприяє його популярності за кордоном, зокрема в Чехії, де він вийшов під назвою «Já, Hrobař».
Глядацькі відгуки підкреслюють унікальність стрічки. Одні хвалять її за глибокий сюжет і гру акторів, інші відзначають, що чорний гумор і ненормативна лексика можуть бути не для всіх. Наприклад, на Takflix деякі глядачі назвали фільм «типовим російським кіно» через бандитські мотиви, але більшість погоджується, що він залишає сильне враження завдяки темі подолання особистих травм. Фільм «Я працюю на цвинтарі» резонує з українцями, адже в умовах війни тема смерті та цінності життя стала особливо актуальною.
Стрічка також вплинула на сприйняття українського кіно. Її порівнюють із «Моїми думками тихими» Антоніо Лукіча за вміння створювати живу комедію, яка відображає реалії України. Фільм «Я працюю на цвинтарі» показує, що український кінематограф здатен конкурувати на міжнародній арені, пропонуючи історії, які одночасно розважають і змушують задуматися.
Висновок
Фільм Я працюю на цвинтарі — це більше, ніж просто драмеді. Це історія про боротьбу з особистими травмами, цінність людських стосунків і перемогу життя над відчаєм. Завдяки талановитій команді, автентичним локаціям і потужному акторському складу стрічка здобула визнання в Україні та за кордоном. Її доступність на стрімінгових платформах і благодійний аспект роблять її ще більш значущою для сучасного глядача. Цей фільм — приклад того, як українське кіно може бути глибоким, смішним і актуальним водночас.
