Монтаж димаря – це один із найвідповідальніших етапів облаштування каміна. Від того, наскільки правильно зібрано димохід, залежить не лише ефективність відведення диму, а й пожежна безпека, витрата палива та довговічність самої системи. Якщо використовується камін на дровах або іншому твердому паливі, особливу увагу слід приділити матеріалам та герметичності з’єднань.
Сталеві димоходи вважаються найзручнішими для самостійного монтажу. Вони мають модульну конструкцію, легкі, сумісні з більшістю камінів і дозволяють створити систему будь-якої конфігурації. Готові комплекти труб, трійників, перехідників та утеплювачів можна знайти за посиланням https://vash-klimat.com.ua/dimohodi, що значно спрощує підготовку до встановлення.
Які елементи потрібні для складання сталевого димоходу?
Перш ніж починати монтаж, потрібно мати чітке уявлення про конструкцію майбутнього димоходу. Сталева система складається з окремих модулів, які з’єднуються між собою методом «труба в трубу». Для каміна зазвичай використовують двоконтурні (сендвіч) труби, які мають утеплювач між внутрішньою та зовнішньою оболонкою – це знижує ризик утворення конденсату та втрат тепла.
Базовий набір елементів для монтажу димоходу виглядає так:
- Труби сендвіч (довжиною 0,5–1 м): основні модулі, з яких складається вертикальний канал.
- Трійник (45° або 90°): дозволяє приєднати димохід до виходу каміна і встановити ревізійний вузол.
- Ревізія: модуль з відкривною кришкою для очищення каналу від сажі.
- Конденсатовідвід: накопичує вологу, яка випадає під час охолодження димових газів.
- Коліно (відвід): змінює напрям потоку диму, якщо димохід потрібно обійти через перекриття або стіну.
- Настінні кронштейни: фіксують димохід до несучих конструкцій, щоб уникнути коливань і провисання.
- Оголовок або дефлектор: встановлюється на верхній точці труби, захищає від дощу, снігу та зворотної тяги.
- Прохід через покрівлю або стіну: комплект для теплоізоляції та герметизації місця проходу труби через будівельні конструкції.
Перед купівлею варто зробити просту схему з усіма поворотами та змінами напрямку — це дасть змогу визначити точну кількість і тип елементів. Надлишок модулів не стане проблемою, а от нестача – зірве монтаж.
Як правильно з’єднувати елементи сталевого димоходу?
Монтаж димоходу зі сталі виглядає простішим, ніж цегляної труби, однак він потребує уваги до кожного стику. Надійність та довговічність системи залежить від герметичності з’єднань і дотримання монтажних стандартів. Ось ключові принципи:
- Напрямок збирання – «по диму». Це означає, що кожен верхній елемент вставляється в нижній, а не навпаки. Така схема дозволяє диму та конденсату безперешкодно стікати вниз, не виходячи через стики.
- Застосування термостійкого герметика. Для герметизації з’єднань використовують жаростійкий силікон або спеціальні ущільнювачі – вони витримують температуру до 1000°C і захищають від проникнення повітря зовні.
- Фіксація хомутами. Усі стики додатково закріплюються металевими хомутами – це не тільки посилює герметичність, а й запобігає зміщенню частин при температурному розширенні.
- Відстань до горючих матеріалів. Мінімум 150 мм від труби до стін чи дерев’яних конструкцій, або ж встановлення захисних екранів чи базальтових ізоляційних прокладок.
- Опора на міцну основу. Вага димоходу не повинна навантажувати камін або котел. Монтажна платформа або консоль беруть на себе тиск усієї системи.
Якщо димохід проходить через дах, слід окремо подбати про ущільнення покрівельного вузла. Для цього застосовують металеву або силіконову майстер-флеш ущільнювальну манжету, що повторює форму даху і герметично облягає трубу. Це не допускає протікань навіть за складних погодних умов.
Випробування та обслуговування димоходу: що не варто ігнорувати?
Після збирання сталевої димохідної системи не варто одразу запускати її на повну потужність. Перше розпалювання має бути контрольним – щоб переконатися у герметичності з’єднань, відсутності задимлення в приміщенні та стабільній тязі. При цьому важливо перевірити, чи не нагрівається поверхня біля з’єднань більше норми – особливо якщо встановлено сендвіч-секції.
У процесі експлуатації слід регулярно перевіряти димар на наявність сажі та конденсату. Залежно від виду палива чистку потрібно проводити щонайменше раз на сезон. Збірні сталеві димоходи мають перевагу – доступ до внутрішніх елементів через ревізійні люки та трійники значно спрощує техобслуговування. У разі виявлення зносу ущільнювача або слідів корозії на швах – деталі варто замінити без зволікання.
Самостійний монтаж димоходу – реальне завдання, особливо якщо використовувати якісні компоненти та чітко дотримуватись технології. Головне – мислити системно: кожен елемент повинен працювати в парі з іншим, доповнювати, а не перевантажувати. Надійність, герметичність і пожежна безпека – не абстрактні поняття, а конкретні технічні вимоги, які не варто ігнорувати навіть заради економії.
