Андрій Портнов, відомий український юрист і політик, який обіймав високі посади за часів президентства Віктора Януковича, став жертвою резонансного вбивства 21 травня 2025 року в Мадриді. Ця подія сколихнула як українське, так і міжнародне суспільство, викликавши численні спекуляції щодо мотивів злочину. Вбивство Андрія Портнова стало однією з найобговорюваніших тем у 2025 році, адже його постать асоціюється з проросійськими поглядами, судовими скандалами та звинуваченнями у державній зраді. У цій статті зібрано топ-5 ключових фактів про вбивство Андрія Портнова, які проливають світло на обставини трагедії та її можливі наслідки.
1. Вбивство Андрія Портнова біля американської школи в Мадриді
Андрій Портнов був застрелений 21 травня 2025 року близько 9:15 ранку за місцевим часом у престижному районі Посуело-де-Аларкон, передмісті Мадрида. Інцидент стався біля воріт American School Madrid, куди, за даними ЗМІ, Портнов відвозив своїх дітей. Зловмисник, якого описують як високого чоловіка худорлявої статури, чекав на жертву на мотоциклі. Він здійснив п’ять пострілів: чотири в груди та один контрольний у голову, після чого втік у напрямку парково-лісової зони Каса-де-Кампо. Медики служби SUMMA 112, які прибули на місце, констатували смерть Портнова через травми, несумісні з життям.
Цей інцидент, відомий як вбивство Андрія Портнова біля школи, викликав значний резонанс. Іспанська поліція одразу розпочала розслідування, залучивши експертів-криміналістів та слідчих із п’ятого відділу з розслідування вбивств. За даними джерел, напад має ознаки спланованого зведення рахунків, оскільки схема злочину нагадує вбивство 2018 року біля школи British Council у тому ж районі.
2. Проросійська діяльність та санкції проти Портнова
Андрій Портнов, народжений 27 жовтня 1973 року у Луганську, здобув репутацію проросійського діяча, що стало важливим контекстом для розуміння можливих мотивів його вбивства. З 2010 по 2014 рік він обіймав посаду заступника, а з січня 2014 року — першого заступника глави Адміністрації Президента Віктора Януковича, відповідаючи за судову реформу та судоустрій. Портнов також брав участь у розробці так званих диктаторських законів 16 січня 2014 року, спрямованих проти учасників Євромайдану.
Після втечі Януковича в 2014 році Андрій Портнов покинув Україну, проживаючи в Росії та Австрії. У 2014–2015 роках він перебував під санкціями Євросоюзу за підозру в розкраданні державних коштів і порушення прав людини, але згодом його виключили зі списку. У грудні 2021 року США запровадили санкції проти Портнова за актом Магнітського, звинувативши його у корупції та впливі на українську судову систему. Зокрема, американський уряд зазначив, що Портнов призначав лояльних суддів і купував судові рішення. Цей факт, відомий як санкції США проти Портнова, посилив його репутацію як одіозної постаті, що могло стати одним із мотивів убивства.
3. Підозри у причетності до анексії Криму
Андрій Портнов неодноразово згадувався у зв’язку з анексією Криму Росією у 2014 році, що стало ще одним фактором, який міг вплинути на його долю. У січні 2018 року під час судового процесу у справі про державну зраду Януковича прокурори оприлюднили запис телефонної розмови між радником президента РФ Сергієм Глазьєвим і особою, яку ідентифікували як Володимира Андрійовича. У розмові йшлося про постанову, підготовану Портновим, яку мала ухвалити Верховна Рада АР Крим.
Цей епізод, відомий як причетність Портнова до анексії Криму, став підставою для розслідування Служби безпеки України за статтею про державну зраду. Хоча кримінальне провадження згодом закрили, звинувачення залишилися в інформаційному просторі. Активіст Сергій Стерненко припускав, що Портнов міг скористатися зв’язками із заступником глави Офісу Президента України Олегом Татаровим, щоб уникнути відповідальності. Ці підозри посилили негативне сприйняття Портнова в Україні, що могло вплинути на мотиви його вбивства.
4. Судові позови та боротьба з Реєстром зрадників
Андрій Портнов активно захищав свою репутацію через суди, що стало ще одним важливим аспектом його публічного життя. У 2024 році він подав позов проти Національного агентства з питань запобігання корупції та руху ЧЕСНО, вимагаючи видалити його з Реєстру зрадників. Печерський районний суд Києва задовольнив цей позов, визнавши інформацію про його проросійські погляди недостовірною. Крім того, у 2023 році Портнов оскаржував матеріал The Kyiv Independent, де його назвали проросійським діячем, і виграв справу в Шевченківському районному суді Києва.
Ці судові процеси, відомі як позови Портнова проти ЗМІ, підкреслили його вплив на українську судову систему. Журналісти, зокрема головна редакторка The Kyiv Independent Ольга Руденко, зазначали, що перемоги Портнова в судах свідчать про його контроль над суддями. Цей факт міг сприяти появі ворогів, які вважали його загрозою для прозорості та справедливості в Україні, що, можливо, стало мотивом для зведення рахунків.
5. Втеча з України та майно за кордоном
У червні 2022 року Андрій Портнов виїхав з України через Закарпатську область, попри воєнний стан і призовний вік. Він підтвердив, що мав право на виїзд як батько чотирьох дітей, пред’явивши свідоцтва про їхнє народження. За даними проєкту Схеми, син Портнова Ігор та його племінник Іван Поддубнов також покинули Україну в березні 2022 року як волонтери, але не повернулися. Крім того, Портнов переписав елітну нерухомість у Козині під Києвом на своїх дітей, що стало відомим як перепис майна Портнова.
Ця нерухомість, а також інформація про володіння Портновим майном у Росії, зокрема об’єктом, що належить другу міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, посилили звинувачення в його проросійській діяльності. Втеча з України та управління активами за кордоном могли привернути увагу як українських, так і міжнародних структур, що розслідують корупцію та колабораціонізм. Цей факт, можливо, став ще однією причиною, чому Портнова могли обрати мішенню для вбивства.
Контекст і реакція суспільства
Андрій Портнов народився у Луганську, закінчив Східноукраїнський державний університет за спеціальністю юриспруденція та отримав ступінь доктора юридичних наук. У 2005–2010 роках він очолював юридичний департамент передвиборчого штабу Юлії Тимошенко, але після перемоги Януковича перейшов на бік його адміністрації, що викликало негативну реакцію в БЮТ. Під час Євромайдану Портнов був причетний до репресивних заходів проти протестувальників, що зробило його однією з найбільш одіозних фігур в Україні.
Після повернення в Україну в травні 2019 року Портнов активно подавав позови проти політичних опонентів, зокрема Петра Порошенка, та співпрацював із телеканалом NewsOne, підписавши угоду про його управління у 2018 році. Його діяльність викликала протести, зокрема серед студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де він намагався поновитися на посаді професора у 2019 році.
Вбивство Андрія Портнова викликало неоднозначну реакцію. Частина українців, особливо активісти та журналісти, сприйняли подію як можливе зведення рахунків через його проросійську діяльність і корупційні схеми. Інші, зокрема його прихильники, висловлювали думку, що Портнов став жертвою політичних переслідувань. Іспанська поліція розглядає кілька версій, включаючи особисту помсту, політичні мотиви та зв’язки з організованою злочинністю.
Можливі наслідки та розслідування
Розслідування вбивства Андрія Портнова триває, і іспанські правоохоронці активно шукають підозрюваного. Схема злочину вказує на його ретельну підготовку, що може свідчити про залучення професійних виконавців. Поліція не виключає, що вбивство пов’язане з діяльністю Портнова в Україні, зокрема його впливом на судову систему та зв’язками з російськими структурами.
В Україні подія викликала дискусії про безпеку колишніх високопосадовців, які залишили країну під час війни. Деякі експерти припускають, що вбивство може бути частиною ширшої кампанії проти проросійських діячів, які втекли за кордон. Водночас інші вважають, що злочин може мати особистий характер, пов’язаний із фінансовими або особистими конфліктами Портнова.
Андрій Портнов залишався суперечливою постаттю до останнього дня свого життя. Його вбивство стало не лише трагедією, а й подією, яка підняла питання про відповідальність політиків, їхній вплив на суспільство та наслідки їхніх дій у часи війни. Чи вдасться іспанській поліції розкрити цей злочин і чи проллє розслідування світло на мотиви вбивць, покаже час.
