Буферна зона, про створення якої 22 травня 2025 року оголосив президент Росії Володимир Путін, стала однією з ключових тем у контексті російсько-української війни. За його словами, російські збройні сили вже працюють над формуванням так званої зони безпеки вздовж кордону з Україною, зокрема в Курській, Брянській і Білгородській областях, які межують із Харківською, Сумською та Чернігівською областями України. Цей крок, за задумом Кремля, має захистити російські території від українських атак, таких як обстріли та удари дронів. Проте Україна та міжнародна спільнота розцінюють ці плани як ескалацію конфлікту та порушення суверенітету. Ця стаття висвітлює п’ять ключових фактів про буферну зону, її цілі, методи реалізації, реакцію України та наслідки для регіону.
1. Наказ Путіна про буферну зону
Наказ Путіна про буферну зону було озвучено під час відеонаради з урядовцями 22 травня 2025 року. Він заявив, що рішення про створення зони безпеки вже ухвалено, а російські війська активно працюють над його виконанням. За словами Путіна, буферна зона потрібна для захисту прикордонних регіонів Росії, зокрема Курської, Брянської та Білгородської областей, які зазнають атак з боку України. Він звинуватив українські війська та іноземних найманців у терористичних методах, стверджуючи, що вони навмисно атакують цивільні об’єкти, такі як житлові будинки та машини швидкої допомоги.
Наказ Путіна про буферну зону не уточнює, де саме вона буде створена — на російській чи українській території. Проте попередні заяви Кремля, зокрема у 2024 році, вказують на намір створити санітарну зону на українській території, щоб відсунути лінію фронту від російських кордонів. У 2025 році Путін підкреслив, що буферна зона має унеможливити удари іноземною зброєю по Росії, що відображає занепокоєння Кремля щодо постачання Україні далекобійних систем, таких як ATACMS і Storm Shadow.
2. Цілі створення буферної зони
Цілі створення буферної зони, за заявами російських офіційних осіб, полягають у забезпеченні безпеки прикордонних регіонів Росії. Путін стверджує, що українські обстріли, зокрема в Білгороді, призводять до загибелі цивільних, а удари дронів пошкоджують цивільну інфраструктуру. У 2024 році він уже згадував про необхідність створення санітарної зони в Харківській області, щоб відсунути українські війська від кордону на відстань, яка унеможливить артилерійські удари. У 2025 році цілі створення буферної зони розширилися до захисту Курської та Брянської областей після українських операцій у цих регіонах.
Крім того, буферна зона має стратегічне значення для Кремля. Російські військові аналітики зазначають, що вона може ускладнити Україні наступальні операції, такі як рейди в Курську область у серпні 2024 року, коли українські війська тимчасово захопили частину території. Цілі створення буферної зони також включають зміцнення позицій Росії перед можливими мирними переговорами, адже контроль над прикордонними районами може стати важелем тиску на Київ. Однак Україна вважає ці плани спробою легітимізувати окупацію нових територій.
3. Реакція України на буферну зону
Реакція України на буферну зону була різко негативною. Речник МЗС України Георгій Тихий назвав плани Росії агресивними та такими, що свідчать про перешкоди з боку Москви для мирних ініціатив. Українська влада стверджує, що буферна зона на українській території є порушенням міжнародного права та суверенітету країни. Президент Володимир Зеленський, коментуючи подібні заяви Путіна у 2024 році, назвав їх підготовкою до ескалації війни та закликав міжнародну спільноту посилити санкції проти Росії.
Реакція України на буферну зону включає активізацію дипломатичних зусиль. У травні 2025 року Київ звернувся до ООН і ОБСЄ з вимогою засудити наміри Росії. Українські військові, зі свого боку, посилили оборону прикордонних регіонів, зокрема в Сумській і Харківській областях, де російські війська проводять наступальні операції. За даними Генштабу ЗСУ, заяви про завершення бойових дій у Курській області, де Росія нібито вигнала українські війська, є неправдивими, що свідчить про намір Кремля виправдати створення буферної зони.
4. Методи реалізації буферної зони
Методи реалізації буферної зони, за словами Путіна, передбачають активне придушення українських вогневих позицій і наступальні операції російських військ. У 2025 році Росія посилила наступ у Сумській і Харківській областях, намагаючись відтіснити українські війська від кордону. Зокрема, у квітні 2025 року російські сили атакували прикордоння Сумської області, що, за оцінками аналітиків, було спробою розширити зону контролю для створення буферної зони. У Харківській області російські війська захопили Вовчанськ у 2024 році, що стало частиною плану відсунути фронт від Білгорода.
Методи реалізації буферної зони також включають використання безпілотників і артилерії для завдання ударів по українських позиціях. Російські війська застосовують тактику малих мобільних груп, які швидко просуваються через кордон, щоб захопити невеликі ділянки території. Крім того, Росія задіює північнокорейських військових, які, за даними західних розвідок, брали участь у боях у Курській області у 2025 році. Ці методи викликали занепокоєння в Україні, адже вони загрожують стабільності прикордонних регіонів і можуть призвести до нових хвиль біженців.
5. Наслідки буферної зони для регіону
Наслідки буферної зони для регіону є багатогранними та потенційно катастрофічними. Для України створення такої зони на її території означатиме втрату контролю над частиною прикордонних районів, що посилить гуманітарну кризу. У Сумській і Харківській областях уже евакуювали тисячі цивільних через інтенсивні бої, а інфраструктура, включно зі школами та лікарнями, зазнає значних руйнувань. Наслідки буферної зони також включають ризик ескалації конфлікту, адже Україна обіцяє чинити опір будь-яким спробам окупувати її території.
Для Росії буферна зона може тимчасово знизити кількість атак на прикордонні регіони, але вона також посилить міжнародну ізоляцію. Західні країни, зокрема США та ЄС, уже засудили плани Кремля, а нові санкції можуть торкнутися російського енергетичного сектору. Наслідки буферної зони також стосуються мирних переговорів, адже Росія наполягає на визнанні своїх територіальних претензій, тоді як Україна відкидає будь-які поступки. У 2025 році, напередодні обміну полоненими між Києвом і Москвою, буферна зона стала додатковою перешкодою для діалогу.
Контекст і передумови створення зони
Буферна зона як концепція не є новою для російської стратегії. Ще у 2014 році, після анексії Криму, Росія намагалася створити зони впливу в Донецькій і Луганській областях, використовуючи підтримку сепаратистів. У 2023 році Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки Росії, заявляв, що буферна зона має охопити всю Україну, щоб захистити Росію від НАТО. У 2024 році Путін неодноразово згадував про санітарну зону в Харківській області, посилаючись на українські удари по Білгороду, де гинули цивільні.
Передумови створення буферної зони у 2025 році пов’язані з кількома факторами. По-перше, українська операція в Курській області у серпні 2024 року, коли ЗСУ захопили частину території, стала шоком для Кремля та підірвала його пропагандистський наратив про непереможність. По-друге, постачання Україні західної зброї, зокрема далекобійних ракет, посилило здатність ЗСУ завдавати ударів углиб Росії. По-третє, Росія прагне зміцнити свої позиції перед можливими переговорами, особливо після заяв про обмін полоненими, запланований на травень 2025 року.
Міжнародна реакція
Міжнародна спільнота різко засудила плани створення буферної зони. США назвали їх порушенням міжнародного права та закликали Росію припинити наступальні операції. Євросоюз заявив про підготовку нового пакета санкцій, який може торкнутися російських банків і експорту газу. НАТО посилило присутність у країнах Балтії та Польщі, щоб стримати можливу агресію Росії проти інших сусідів. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав обидві сторони до деескалації, але Росія відкинула ці заклики, наполягаючи на своєму праві захищати кордони.
Міжнародна реакція також включає підтримку України. У травні 2025 року США анонсували новий пакет військової допомоги на $2 мільярди, який включає ракети ATACMS і системи ППО Patriot. Великобританія та Франція пообіцяли прискорити постачання дронів і артилерійських снарядів. Ці кроки спрямовані на зміцнення оборони України в прикордонних регіонах, де Росія намагається створити буферну зону.
Вплив на цивільне населення
Буферна зона має значний вплив на цивільне населення по обидва боки кордону. В Україні тисячі людей змушені залишати домівки в Сумській і Харківській областях через бої та обстріли. Наприклад, у Вовчанську, який Росія захопила у 2024 році, зруйновано 80% житлових будинків, а більшість мешканців евакуювалися. Гуманітарні організації, такі як Червоний Хрест, повідомляють про нестачу продовольства та медикаментів у прикордонних районах.
У Росії цивільне населення Курської, Брянської та Білгородської областей також страждає від війни. У Білгороді регулярні українські удари призводять до жертв серед мирних жителів, а в Курській області після української операції 2024 року багато сіл залишилися без електрики та води. Буферна зона, за задумом Кремля, має захистити ці регіони, але на практиці вона може посилити напругу серед місцевого населення, яке дедалі більше незадоволене війною.
Стратегічні наслідки
Стратегічні наслідки буферної зони стосуються не лише України та Росії, а й ширшої геополітичної ситуації. Для Росії успішне створення зони може зміцнити її позиції в переговорах, адже контроль над українськими територіями стане аргументом для тиску на Київ і Захід. Проте це також підвищує ризик прямої конфронтації з НАТО, адже російські війська можуть наблизитися до кордонів Польщі чи країн Балтії.
Для України буферна зона означає необхідність перекидання додаткових сил на північний схід, що послабить оборону на інших ділянках фронту, зокрема в Донецькій області. Водночас це може стимулювати Захід до прискорення постачання зброї, щоб не допустити втрати нових територій. Стратегічні наслідки буферної зони також включають економічний тиск на Росію, адже нові санкції можуть скоротити її доходи від експорту енергоносіїв.
Майбутнє буферної зони
Майбутнє буферної зони залежить від кількох факторів: успіхів російських військ на фронті, рівня підтримки України Заходом і готовності сторін до переговорів. У 2025 році Росія, ймовірно, продовжить наступ у Сумській і Харківській областях, щоб розширити зону контролю. Проте українські війська, посилені західною зброєю, можуть зупинити ці просування, як це було в Харківській області у 2022 році.
Мирні переговори, які обговорювалися в Туреччині у травні 2025 року, можуть вплинути на долю буферної зони. Росія наполягає на визнанні своїх територіальних претензій, тоді як Україна вимагає повного виведення російських військ. Якщо переговори проваляться, буферна зона може стати новою лінією фронту, що затягне війну на роки. У довгостроковій перспективі успіх чи провал зони залежатиме від економічної стійкості Росії та політичної волі Заходу підтримувати Україну.
