Помер патріарх Філарет. Ця новина сколихнула Україну сьогодні вранці. Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній повідомив про упокій почесного патріарха. У Києві, після тривалої госпіталізації, на 98-му році життя завершив земний шлях видатний церковний діяч Михайло Денисенко. Причина смерті наразі не оголошена – лікарі говорять лише про природні причини через поважний вік. Але для мільйонів вірян це не просто дата. Це кінець епохи людини, яка присвятила життя боротьбі за помісну українську церкву.
Життєвий шлях Михайла Денисенка до патріаршества
Михайло Антонович Денисенко народився 23 січня 1929 року в шахтарському селі Благодатне на Донеччині. Дитинство припало на важкі часи: дід загинув від Голодомору, батько – у битві за Дніпро 1943 року. Ці втрати змусили хлопця задуматися про Бога. Після школи він вступив до Одеської духовної семінарії, а потім – до Московської духовної академії. У 1950 році прийняв чернецтво з ім’ям Філарет. Кар’єра розвивалася стрімко: ієромонах, інспектор семінарій, ректор Київської духовної семінарії, архієпископ, а з 1966 року – митрополит Київський і Галицький.
Він служив у РПЦ, але завжди тримав у серці українську ідентичність. Нагороди від різних патріархатів, робота в екзархатах – усе це формувало досвід, який пізніше став у пригоді для незалежності. До 1990 року Філарет навіть виконував обов’язки місцеблюстителя Московського патріаршого престолу. Але після проголошення незалежності України все змінилося.
Роль патріарха Філарета в боротьбі за автокефалію
Після 1991 року патріарх Філарет активно домагався канонічної незалежності. Він скликав собори, звертався до Москви, а коли отримав відмову – пішов на об’єднання з УАПЦ і створив УПЦ Київського патріархату. У 1995 році його інтронізували як патріарха. Саме він став символом боротьби проти московського впливу. РПЦ наклала анафему в 1997 році, але Вселенський патріархат у 2018-му визнав її недійсною.
Філарет підтримував Томос про автокефалію, брав участь в Об’єднавчому соборі 2018 року. Його зусилля допомогли створити Православну церкву України. Хоч пізніше виникли розбіжності з керівництвом ПЦУ, внесок залишився незмінним. Багато істориків називають його «батьком української автокефалії». Без його наполегливості томос міг би не з’явитися так швидко.
Конфлікти та відновлення УПЦ КП у останні роки
Після 2018 року патріарх Філарет не погодився з ліквідацією УПЦ КП і відновив її діяльність. З 2020 року він перебував на спокої, але продовжував впливати. У листопаді 2025 року зустрівся з митрополитом Епіфанієм – спільна молитва за Україну стала символом примирення.
У березні 2026-го здоров’я погіршилося, його госпіталізували. Лікарі робили все можливе, але вік узяв своє. Патріарх залишив заповіт, у якому просив, щоб відспівування провели архієреї відновленої УПЦ КП. Це підкреслює його послідовність у питаннях церковної незалежності.
Реакція церковних лідерів на смерть почесного патріарха ПЦУ
Митрополит Епіфаній першим відреагував: «З глибоким сумом сповіщаємо про упокій новопреставленого почесного патріарха Філарета. Просимо молитися за упокій його душі». Інші архієреї ПЦУ та УПЦ КП висловили співчуття. Грузинський патріархат, з яким Філарет підтримував зв’язки, також надіслав слова підтримки.
Віряни по всій Україні вже збираються на панахиди. У Володимирському соборі Києва планують відспівування. Реакція показує, наскільки глибоко патріарх увійшов у серця людей – незалежно від юрисдикції.
Спадщина Філарета для майбутнього українського православ’я
Помер патріарх Філарет, але його спадщина живе. Він довів, що церква може бути незалежною від зовнішнього тиску. Його життя – приклад служіння Богу і Україні.
Основні віхи кар’єри патріарха Філарета: • 1950–1960-ті – освіта та перші посади в семінаріях; • 1966–1990 – митрополит Київський у РПЦ; • 1992–1995 – створення та очолення УПЦ КП; • 2018 – підтримка Томосу про автокефалію; • 2020–2026 – почесний статус і боротьба за єдність.
Ці етапи стали фундаментом для сучасної помісної церкви. Сьогодні молоде покоління священиків вивчає його праці, щоб продовжувати справу. Патріарх Філарет залишив не тільки храми та єпархії, а й ідею: українська церква – вільна і соборна.
Його смерть – втрата для всієї країни. Але пам’ять про нього надихатиме ще багато поколінь. Україна прощається з великим пастирем, який ніколи не зраджував своєму покликанню. Нехай спочиває з миром.
